Замок Хуст, який з 1526 р. був королівським маєтком, перейшов  у володіння короля Яноша Запольяі. Близько 1530 р. Хуст відвідав Бенедикт Ком’яті, один з перших перекладачів Святого письма в Мадярії. Король Запольяі у Хустському замку чеканив гроші. Тривалий час тут жив золотар і каменотес Міклош (Микола) і якийсь Тамаш (Оома), які виготовляли форми в монетному дворі Михайла Бюді, кастеляна Мукачівського замку.  На питання, якими художніми пам’ятками прикрасив майстер Микола Хустський замок, могли б відповісти хібащо розкопки археологів на замку і пошуки цих пам’яток. Але поки що про них нічого не відомо. Приблизно в 1530-34 рр. Янош Запольяі подарував хустський замок Алоїсу Іоанну Гріттису „кум омнибус арцибус, цититатибус, оппидис зт виллис, крумкве утилитатибус, уна кум камериссаліум провинтибускве карундем” – тобто з усіма замками, селами, поселеннями та з усіма видами доходів разом із соляними копальнями та одержуваними від них прибутками. Із цього документу можна зробити висновок, що в той час в  Марамороші було більше замків (чи не тільки вишківського, але й ізького та городилівського? – редак.). Розорення бронського замку було наказано державним парламентом. Але не був довго володарем хустського замку Гріттус. За свою жорстокість в битві під Медьешу (поблизу Сату Маре) в 1534 р. він був убитий семигородськими повстанцями, а Хуст повернувся у власність короля Яноша Запольяі. В 1536 р. капітаном хустського замку, а з ним і всього Марамороша, був Христофор Ковеш, який об’єднавшись з Балтазаром Банффі (по словам тодішнього хронікара) протягом того часу знищив м.Сатмар (м.Сату Маре в Румунії) та зміцнив найбільшу тут церкву, забезпечивши її провіантом. Після цього залишив там Матяша Горвата з досить сильним загоном військ,’ щоб керував цим краєм, знищив ще багато сусідніх поселень і повертався додому в м.Хуст. Коли вістки про це дійшли до Варадина, проти Ковеша були вислані королівські війська під командуванням Куна Коцарда та Миколи Телепі, які, побачивши, що Христофор вже вийшов із Сатмара, помстилися коменданту його краю Матяшу Горвату. Його замок (церкву) оточили і зайняли. Матяша і ще 40 його прибічників повели у Варадин, а інших людей покарали смертю на місці. У Варадині напнули Матяша на кіл і, допитуючи його таким чином, замучили. А з ним повісили і його друзів. Історик Андрій Вальі говорить про Христофора як людину жорстокої натури, який захопив, мовляв, Хустський замок для себе насильно. Товт вважає, що більш правдиві твердження єпископа Андрія Веранці, який вважає, що Ковеш як капітан хустського замку і всієї околиці, здійснив виступи замкового гарнізону згідно звичаїв того часу. Незважаючи на те, що ще перед смертю Запольяі (1540 р.) королева – польська княжна Ізабелла дала йому спадкоємця, згідно чого великоварадинська угода не могла бути реалізована, імператор Фердинанд заявив свої претензії на край Яноша Запольяі.